|
З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.
15 лютого в нашій школі відбулися виховні заходи "Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять", змагання з баскетболу присвячені до Дня Афганістану, також учні школи покладали квіти біля обеліску слави, відбулася лінійка пам’яті де учні 10-11 класів розповіли присутнім про афганців – земляків, які назавжди пішли з життя під час боїв, та вшанували всіх загиблих хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання…
Пекуча й терпка як сльоза.
Хвилина мовчання –
В ній наша любов воскреса.
Навік в нашім серці
Безсмертних імен цих звучання
Хвилина мовчання…
Афганістан… Уже більше 25 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. На війну до Афганістану було відправлено воїнів-інтеранціоналістів із нашого району. Чотири учасники були і жителі нашого села. Це Залецький Анатолій Андрійович, Репеха Анатолій Васильович, Кушнір Володимир Васильович, Грищук Анатолій Миколайович.
За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.
Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
|
